Ми пережили вже стільки криз, кожна з яких супроводжувалася «заморожуванням» ІТ-бюджетів, що, здається, навчилися видобувати гроші з надр. І хоча економіка та ведення бізнесу під час війни суттєво відрізняються від того, що ми переживали раніше, з точки зору фінансування ІТ-проєктів, ми спостерігаємо досить типову для будь-якого періоду турбулентності ситуацію:
• Навіть ті, у кого зараз є гроші, намагаються інвестувати їх дуже-дуже обережно.
• В комерційних замовників невеликі проєкти (до 100 000 $), які раніше погоджувалися з мінімальними зусиллями, проходять через прискіпливий контроль акціонерів і власників.
• В державному секторі – у більшості проблеми із наповненням, ліквідністю, відсутністю фінансування.
Нетипово те, що країна живе за рахунок іноземної допомоги, в тому числі у питаннях реалізації ІТ-проєктів, проте типово ніхто не може собі дозволити не інвестувати в ІТ взагалі. Замовники будують резервні майданчики, системи та канали, переносять інфраструктури в хмару, здійснюють релокацію та інші складні з точки зору реалізації ініціативи. Одна справа будувати нове, а інша – переносити те, що вже працює. Під час цього процесу вкрай важливим є питання недопустимості перевищення допустимих термінів простоїв сервісів. Ну і ризиків в таких проєктах значно більше, тому що не у всіх замовників обладнання нове, чи знаходиться на технічній підтримці.
СЕО Compass Engineering Віталій Роздобутько про залучення донорського фінансування, критерії, за якими міжнародні донори обирають ініціативи та як все ж таки реалізувати ІТ-проєкт, навіть якщо донорських грошей немає. Детальніше читайте на сайті Compass Engineering: https://bit.ly/3IVULMY