[cmsmasters_row data_width=”boxed” data_padding_left=”3″ data_padding_right=”3″ data_top_style=”default” data_bot_style=”default” data_color=”default” data_bg_position=”top center” data_bg_repeat=”no-repeat” data_bg_attachment=”scroll” data_bg_size=”cover” data_bg_parallax_ratio=”0.5″ data_padding_top=”0″ data_padding_bottom=”50″ data_padding_top_large=”0″ data_padding_bottom_large=”0″ data_padding_top_laptop=”0″ data_padding_bottom_laptop=”0″ data_padding_top_tablet=”0″ data_padding_bottom_tablet=”0″ data_padding_top_mobile_h=”0″ data_padding_bottom_mobile_h=”0″ data_padding_top_mobile_v=”0″ data_padding_bottom_mobile_v=”0″ data_shortcode_id=”vgwts5vgu”][cmsmasters_column data_width=”1/1″ data_bg_position=”top center” data_bg_repeat=”no-repeat” data_bg_attachment=”scroll” data_bg_size=”cover” data_border_style=”default” data_animation_delay=”0″ data_shortcode_id=”brbeg2s7z4″][cmsmasters_text shortcode_id=”ypu1eyic9f” animation_delay=”0″]
Поки одні українці заробляють на ОВДП, інших лякають, що це фінансова піраміда, яка от-от обвалиться. Що потрібно знати про держоблігації та кредитний рейтинг України
У свідомості українських громадян глибоко укорінився негативний досвід знайомства з диким капіталізмом початку 90-х років минулого століття під назвою фінансові піраміди. Саме тому опоненти сучасної фінансово-економічної та монетарної політики України взяли це твердження на озброєння і лякають ним громадськість. Вони ототожнюють політику залучення фінансових ресурсів через продаж облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) з фінансовою пірамідою.
В їхніх мотивах та намірах я не маю бажання розбиратися. Залишимо це політикам.
Пропоную сфокусуватися на економічному факт-чекінгу. Зрозуміло, що для більшості громадян терміни типу варанти, ОВДП та реструктуризація є, м’яко кажучи, не до кінця зрозумілими. Саме тому виникла ідея розвіяти дану міфологему на кількох прикладах.
По-перше, потрібно розібратися, що таке фінансова піраміда. По суті, це механізм збору коштів з населення під гарантії юридично нікчемних зобов’язань з неринковою дохідністю. Такі системи довго не функціонують, адже їхня мета — зібрати побільше грошей і на піку популярності закритися. Для цього певний період часу виплати обіцяних відсотків надходять, а потім відбувається «кидок» вкладників. Тобто це банальне шахрайство, яке переслідується за законом.
По-друге, треба детальніше зрозуміти, що ж таке ОВДП. По суті, це цінні папери, які емітує уряд під державні гарантії їхнього повернення з певним відсотком дохідності. Розмір цього відсотку залежить від того, наскільки високі ризики того, що уряд збанкрутує і не зможе вчасно повернути позичені кошти.
А по-третє, для того, щоб максимально коректно визначити реальний стан справ у тій чи іншій економіці, міжнародні фінансові інститути (Світовий банк, МВФ) та приватні рейтингові агенції (Moody’s, Bloomberg) присвоюють кожній країні певний кредитний рейтинг. Виглядає це все дуже заплутано, але насправді все просто. Розглянемо на прикладі минулорічного рейтингу України. Рейтингова агенція Moody’s визначила його на рівні «Caa1».
Кредитний рейтинг ділиться на три основні категорії, які позначаються буквами латинського алфавіту «А», «В» і «С». Вони вказують на рівень ризиків для кредиторів. «А» — коли найменше ризиків неповернення, а «С» відповідно — найбільше. Україна знаходилася в категорії «С». Але з двома маленькими літерами «а». Ці букви означають градацію позиції, де подвійне «а» означає високий рівень надійності в цій категорії, одне «а» — середній рівень, а їх повна відсутність вказує на переддефолтний стан країни з таким рейтингом.
До літер рейтинг Moody’s додає ще цифровий модифікатор: 1, 2, 3. Один — це найвищий рівень надійності в своїй категорії. Два — середній діапазон, а три — найслабший. Таким чином, минулорічний довгостроковий кредитний рейтинг України «Caa1» означав, що ми знаходилися на вершині найслабшої категорії.
Що ми маємо на сьогодні
Більшість рейтингових агентств перевело нашу країну з позиції аутсайдерів «С» до держав з твердим середнім рейтингом «B». А Міністерство фінансів наприкінці минулого місяця провело аукціон із продажу державних цінних паперів за рекордно низькою ставкою. Сума запозичення склала 1,25 млрд євро терміном на 10 років. Попит на українські папери перевищив пропозицію у майже сім разів.
Для чого уряд залучає гроші
Основним завданням нових запозичень є реструктуризація старих боргових зобов’язань. Адже в різний період часу Україна залучала додаткове фінансування за вищими ставками. І тепер, коли макроекономічна ситуація в країні стабільна, вартість нових запозичень суттєво нижча. Таким чином, на обслуговування державного боргу уряд витрачає набагато менше. А сумарний державний та гарантований державою борг як перед внутрішніми, так і перед зовнішніми кредиторами впевнено наближається до 50% ВВП.
Багато спекуляцій відбувається навколо тези про те, що нам взагалі не потрібно брати кредити, адже «їх віддавати нашим дітям». Насправді, це також маніпуляція, адже в умовах глобальної економіки на власних ресурсах далеко не заїдеш. Необхідно кредитуватися, щоб інвестувати у ті напрямки, які згодом згенерують додану вартість та збільшать надходження до державного бюджету. Розуміючи це, всі країни світу змагаються за дешеві ресурси щоб ефективно розвивати свої економіки. Якщо цього не робити сьогодні, тоді в спадок наші діти отримають застарілу та неефективну економіку і тоді вже кредитуватися доведеться їм.
І наостанок, будьмо реалістами. Не новина, що в Україні дефіцитний бюджет. Тобто на наші потреби ми витрачаємо більше, ніж заробляємо. Саме для фінансування цієї різниці і необхідно залучати додаткове фінансування. Якщо український уряд ефективно ним розпорядиться, тоді з часом ми зможемо вийти на бездефіцитний бюджет при одночасному збільшенні видатків на інфраструктуру, соціальну сферу, освіту та медичне забезпечення.
[/cmsmasters_text][/cmsmasters_column][/cmsmasters_row]